Тексты песен Вий

Бісова сила мене полюбила. Бісова сила в хату залетіла. Поруч сідає, спати заважає. Манить рукою, кличе за собою: «Гей, полетіли.» «Гей, полетіли.» «Гей, полетіли. Разом і зі мною.» Д

Третю ніч задихаюся, Третю ніч прокидаюсь я. Прокидаюся, а там вона Чиясь відрізана голова. Голова усміхається, Голова, мов знущається. Мов знущається з мене вона Чиясь відрі

Громом коні тупотять. По під хмарами летять. Закрутились колесом. На семи вітрах. Безкінечний цей політ. З цього світу на той світ. Що із праху піднялось, То піде у прах.

Закрутило небо колесом, Вогняним дощем все залило, Замутило пил, летить каміння з неба. Запалали небо і земля, Закуріли ріки і моря, Розтопило скелі, стало чорним сонце. Дико за

Тліном пріє пожухле листя, Вогке небо лягло на ліс. Просто неба летить сокира Та змія в темну ніч повзе. Срібний місяць сховавсь у хмари, Напилася роси земля. Заплелись із корінням

Війна, війна - скорботи стіна. Тіла, тіла збирає земля. Краплі чорної крові У материнській долоні - Це блискучі зірки генеральських погонів. Біду, біду, пекучу сльозу, Труну, тр

Є наказ війти у село, Є наказ не брати в полон. Ця війна для справжніх солдатів, Для чоловіків. Із селом палає земля, Мов зірки на вежах Кремля. Це село, що лігво звірине, По

Болем забилося тіло, вийшло із хрипом повітря, Серце востаннє забилось, та зупинилось навіки. Голови вмить оголили ті, що стояли навколо, Десь між землею і небом я повертаюсь до Бога.

Болем забилося тіло, вийшло із хрипом повітря, Серце востаннє забилось, та зупинилось навіки. Голови вмить оголили ті, що стояли навколо, Десь між землею і небом я повертаюсь до Бога.

На все життя радість буття моя сім'я. Є в мене кінь, є троє дітей, є жінка одна. Гроші - сміття, та їсти нема - хіба це життя? Тож, на м'ясо забили коня, бо не дала земля. Н

Нудьга, нудьга, холодна і бридка, Вповзла під серце, мов змія, Зима, зима до краю замела, Неначе сніг, лягла на скроні сивина, Вночі я чую спів, той дивний спів без слів, Стривай, стри

З ранку дощ, похмуре небо важко тисне на пітьму, Спляче місто хворобливо прокидається від сну, У квартирну порожнечу по стіні вповзає день, Номерами телефонів з розмальованих шпалер.

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі, Її чорні очі, ніби роси прозорі. Наче морок безодні, наче морок безодні, Як той лід холодні, її очі бездонні. Уночі осінній віє вітер, На б

Під облавком явір похилений, Сидить на нім пташок премиле ний. Слухай, мила, як той пташок співа, Без любові ніч добра не бива. Ци ти, любо, є од Бога дана, Ци ти, може, дятлом під

Ця дорога - в нікуди, Та, якою йшли жиди, Чи до пекла, чи у рай, Чи у свій біблейський край. Як скотилася сльоза За розп'ятого Христа, Скільки їх у тім раю. Та у Бабинім

Коршак під небом кружляє, Верба гілки нахиляє, Верба гілки нахиляє, Рікою човен спливає. Спливає човен рікою, Тече туман над водою, Тече туман крізь ліщину, Через байрак у долину

В давньому світі була новина, Діва Марія сина принесла. Шляхом розбитим його повела В світ скам'янілий Боже дитя, В світ неправдивий єдине дитя. Люди, мов камінь, тверді й глу

Зіграли весілля і знов козаки В далекий похід вирушали. Сльози роняючи в серце моє, Ти мене проводжала. Рік проминув, із далеких країв Хлопці веселі вертались, Спалені стіни та

Я йду серед тіней всіма забутих, Тіней тих кораблів, що потонули, Капітани давніх часів на честь усіх королів, Знов ведуть свої кораблі у пошук райських країв - з ім`ям Бога Я розкину

За туманом не видно неба, За туманом не видно зір, За туманом немає сенсу, За туманом час стоїть… туман, туман… За туманом кряче ворон, За туманом кричать сичі, За тумано

Я не знаю як, коли, опинився голий я. Серед стін із кахелю, просто на столі, Люди в білому вбранні, мовчазні мов янголи. Нерухомі постаті стали навкруги. Ой не знаю, мамо, що то за покій?

Боже, ти нам казав: «Буде день та буде їжа.» Ти, напевно, збрехав, Чи не чув про Україну. Де ти, а де вона - Доїдає сало на купі лайна, Твоя ж хата з краю села. Боже, якщ

Баба їхала на возі - Поверталась від куми, Раптом небом полетіли Здоровенні бугаї. Полетіли над садками, Над ставком, що край села, Сумну пісню заспівали Про своє життя. З