Тексты песен Тарас Петрыненко

Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без тебе. Щастя порівнять тебе з весною, Щастя хоч хвилину буть з тобою, Невже ж ця блаки

Навіть на останнім рубежі Промінь віри в нас ще не погас, Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас. Нам свою всемилість покажи Правдою повсюди й повсякчас, Боже, Україну збережи, Господи, п

На Сході є прикмети і ознаки, які тут знає кожний чингіcхан: якщо в аулі гавкають собаки, це означає, що проходить караван. Той караван дратує всіх навколо, бо всі сидять - а він кудись іде.

Що ж ти, мила, не стаєш, чом ховаєш очі, Чи мене на впізнаєш, чи впізнать не хочеш? Чи без тебе за сім літ щось мене змінило, Чи забула, як колись ти мене любила. Видно, доля вже така, дове

Ніколи в житті не ставав на коліна, Та зараз мій зоряний час. За тебе молюсь, непохитна твердине, За себе молюсь і за нас. Ти кара моя і моя нагорода В одвічній святій боротьбі. Ти мука

Роки розлук і тихі втрати — Життя завжди бере своє. Воно забрало наше свято, Тепер назад не віддає. Та я вертатимуся знову В печальні спогади твої. Ми не закінчили розмову, Давай прод

Зрубана й прикрашена ялина, Знов мене зненацька застає Рік Новий, безгрішний мов дитина. Рік Старий забрав усе своє. Вже святкові свічі запалали, Цілий світ немов одна рідня. Чом же тін

Останні теплі дні — погожі і сумні, Останні теплі дні бентежать грішну душу. Я так їх не чекав — тепер одне лиш мушу, Прийняти все як є — останні теплі дні. Останні теплі дні — чи це мені н

Зорепадом летять роки У минуле, у віки. Шлях, що пройдено не пройдеш, Що минуло не вернеш. Тільки пісня нам зупинить час, Що так біжить від нас. Тільки пісня нам поверне знов Нашу юність і люб

Пробач мене, прости, За спалені мости, Що так мене й не дочекалась ти. Нічний самотній сад Засипав листопад, Тепер дороги не знайду назад. А в пам’яті моїй, Як невгамовний біль, Про

Не судилося, не вродилося, Загубилося — не шукай. Ця любов була варта вічності, Але ось уже видно край. І осміяні і ославлені, Як ми вперто чинили гріх. Я беріг тебе до безпам’яті, А

Дороги іншої не треба, Поки зорить Чумацький Шлях, Я йду від тебе і до тебе По золотих твоїх стежках. Мені не можна не любити, Тобі не можна не цвісти, Лиш доти варто в світі жити, Поки живе

Все зійшло нанівець, Ось і казці кінець, Що народу нема переводу. Хто в своєму дворі Позасіював смерть, Дочекався таки врешті-решт Відповідного сходу І плоду. Білокровий наш страх, Чорнокров

Такий простий, легкий сюжет — Це не Бальзак і не Шекспір. Чому ж твій ніжний силует Перед очима до сих пір? Такий простий, банальний старт, Готельний бар, вечірний час, І несподіваний а