Тексты песен Факультет

1. На місто впаде день підбитим дельтапланом і дощенту знесе твій повітряний замок покаже наші сни в місцевій передачі, іди собі, іди хай час тебе пробачить. Та видно щось не так - зображен

Сховай мій біль, розвій, як пил сховай мій страх в чужих думках. Шукай мій час в уламках фраз кидай у вогонь поганий сон. Хворе небо у вікні, знак питання на стіні ти ховаєшся в мені десь там, на дні

Годинник скаже "бувай" і намалює нулі і знов до ранку рахуй вогні в темному склі сон одягає твій страх по стінах круте кіно а світло гасне не так, але вже все одно, вже все одно. А день розі

Хвилини, години зплітаються в дні Вчорашні бажання згорають в вогні Забути, чи знати, що десь у мені? Вчорашне "навіщо?", вчорашне "чому?" А відповідати нема вже кому А сльози малю

Хвилини, години зплітаються в дні Вчорашні бажання згорають в вогні Забути, чи знати, що десь у мені? Вчорашне "навіщо?", вчорашне "чому?" А відповідати нема вже кому А сльози малю

Усе не так і вже не стане краще а ранок знов лишить напризволяще усі слова, усі думки та мрії і день у день давно скасовані події. І день у день одні й ті самі люди давно відомо всім, що було, що буде

Не згадати, не відчути – серця більше нема І назад не озирнутись, далі тільки зима Не спинитись, не вернутись – заборонено вхід За хвилину мої сльози перетворяться в лід. Не догнати, не втримати сни,

1-Й Куплет Почему всё так вдруг случилось? Наше счастье с тобой разбилось, К сердцу дверца твоя закрылась, В чёрный день любовь укрылась. Я останусь один.Ну что же? Ничего уже не поможет. Я же знаю ка

Мить і нас нема, Знов ніч сама іде додому. Мить, останню мить Якби спинить хвилину тому. Але вона собі летить. І нас уже не зупинить. Не зупинить | (3) Крок, останній крок Стиска курок і знову тиша. Т

Хтось шукає мене у телефонних дротах залиша по собі забутий страх замітає сліди серед звичайних подій повертає назад минулий біль. Той, хто ховається в снах, краде мої кольори малює свій ва

Ты слышишь как льётся вода как капли стучат по стеклу Ты снова сегодня одна и слушаешь вновь тишину Закроешь руками лицо, но слёзы скользят по щекам Не надо, не плачь это дождь ты просто ему подыграй.

Дощ змиває день, Мовчить FM, А телефон забув дві цифри. Хтось, але не ти, Спита "хто ти?" І полетить собі за вітром. Я гортаю сни, Де були ми І у вікно їх викидаю. Світ холодний злий, Такий

Ховаю небо в сірий туман І мертве сонце світе не нам Іржаві сльози не змиють бруд Із наших рук І вже не стерти бруд на очах Не приховати відчай і страх Не оживити попіл сміття Цього життя... А далі ті

Мой последний крик не нашел тебя Превращаясь в прах на исходе дня. Уходит Отмеряя шаг, оставляя след На сухой земле, на пепле в моем сердце Его хватит на тысячи лет Смотри на меня Я сожгу этот мир Есл

Просто так, а може назавжди все одно нічого не кажи загуби усі свої слова то була не я. День мов рік, а рік неначе сто може ти, а може вже й ніхто та чомусь так хочеться втекти туди, де ти.

Що було, то вже пройшло, але я то не забуду, Що було, то вже нема і ніколи вже не буде, А що є завжди мина і нічим то не втримаєш, Після осені зима приходить, ти, напевно, знаєш. Після осені зима і зн