Тексты песен Плач Еремии

(Ю. Андрухович) Повертаємся, всіявши зойком оази; кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині прош

(Гр. Чубай) А я тебе давно уже забув Чому ж тепер ти знову прилітаєш В літаках пребілих снів На засмучені аеродроми моїх очей Чому ти знову Повідаєш історію про дим Який вертається до сво

(Гр. Чубай) На воді, навіть кола по чистій воді Скороминущі зелені кола Навіть тоді, навіть тоді, Як нікого, ніде, ніколи, ніколи... А що, як і справді раптом ніде, А що, як і справді раптом

(К. Москалець) Завтра прийде до кімнати Твоїх друзів - небагато Вип\'єте - холодного вина Хтось принесе білі айстри Скаже хтось: життя прекрасне Так, життя - прекрасне, А вона сидітиме сум

(Ю. Андрухович) Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з ко

(Гр. Чубай) Сумна жінка яка не чекає нікого Яка лежить горілиць на березі річки Сумна жінка яка думає про воду річчину Що до моря тече Вона сама стає річкою поволі Якось дивно плюскотить на

(В. Неборак) Жа жах жовтий жаль замучив Ха хо хочеш ти втекти А чи знаєш як живучі Чорні гадини повзучі І пошарпані коти М'я м'я м'ятий вітер свище Стежки вже нема Чути

(К. Москалець) Завтра прийде до кімнати Твоїх друзів - небагато Вип'єте - холодного вина Хтось принесе білі айстри Скаже хтось: життя прекрасне Так, життя - прекрасне, А вона сидітим

(Т. Чубай) Каламутна вода сниться Вона заливає все Його вже торкаються пальці Ти сідаєш в човен Я забуваю руки твої Вода прибуває Я забуваю вуста твої Вода по коліна Я забуваю запах

Лев, той що пити крові випускає, Усатий мов сад, гривасту смерть. Красунь за грати подихом вдихає І лиже животів їх ніжну твердь. Волосся їх струмує крізь залізо, Їх стегна розсуваються тримкі

Ти любиш розглядати шкіру Яка формує тіло панни Ти цю пантеру взяв на віру Встромляєш в неї спис тюльпанний Її навчили говорити Хоча начхати їй на квіти Ця усмішка бажає м'яса В кров на

(Гр. Чубай) Коли до губ твоїх лишається півподиху, Коли до губ твоїх лишається півкроку -- Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, Той

Спи... моя люба, все засинає, Попивши на ніч з ріки молока, Циферблат будильника... Поріс сухим очеретом. Дрімає колиска твоя. Всміхнувшись прощально Білосніжним сміхом, Загойдалась на вітрі

(Гр. Чубай) Невідаю як ми обоє Потрапили в цей коридор Із дверима завбільшки в око Невідаю Мабуть ми були Випадковими слізьми Що випадково сюди вкотилися Мабуть що так мабуть І тут собі р

(Гр. Чубай) Невідаю як ми обоє Потрапили в цей коридор Із дверима завбільшки в око Невідаю Мабуть ми були Випадковими слізьми Що випадково сюди вкотилися Мабуть що так мабуть І тут собі р

(В. Неборак) Ти йдеш одна між лілій Сорочки носиш білі Малюєш очі деревам Ти королева дебілів Коли заходиш у храми За ними валяться брами Вони шкребуть пазурами Дебіли на весіллі Ти ко

(В. Неборак) ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Над юрмищем площі нависло навскіс ї

(Гр. Чубай) Двоє несамовито, двоє задихано Завчили одне одного напам'ять, Як хрестоматійні вірші І, навіть, пісок та трава тепер безсилі Створити їм ілюзії таємності І не можуть врятува

Бачу траву, що померла І не стала по смерти птицею. Бачу тюрьму і криницю, Що мають однакові, однакові наймення. Минулі голоси в магнітофоні, Як руді білиці в колесі, Корабель снігів, Що в гли

(Гр. Чубай) Можна вже певен час Видимість усипе від смерті рятувати Так мертве сонце дивиться у зелену воду І слухає шелест її як свій Але все що видиме мертве І чим видиміше тим мертвіше

(Гр. Чубай) Не спиняйте її Бо вона пам'ятає про цвинтар І про жито високе вона пам'ятає Вона засвічує місяць собою І губами засвічує звуки Над колискою вашою Бачу її з плачем Над

( Гр. Чубай) О хто ти о хто Що вже маєш похмурого мужа О хто ти о хто Що вже маєш багато дітей Віддалась йому вперше У високій траві Серед білого дня На забутому цвинтарі Хто ж поверн

(народна) Ой хмариться туманиться Дрібні дощі йдуть А молоді жовнярики Мед горілку п'ють П'ють горілку ще й наливку Їдять ягідки Та ще й собі споглядають На чужі жінки Чужа

Т. Чубай) Я візму кулькову ручку now І напишу на твоєму стегні слово "Україна" Потім розсуну твої коліна І туди прочитаю кілька віршів Серед них буде і цей Садок вишневий коло хат

Тільки-но збудували місто І навіть ще не встилги його заселити А вже пророк Єремія плакав над ним Як над давно спорожнілим І з кожної його сльози Тоді виростало при всякім домі сонце І всім к

(Ю. Андрухович) вчора був ти герой одягався у плащ їздив кіньми і саньми співав пияцьки нині сівши у вежу ридай пропащ згвалтувавши дівча що розносило пляцки може сп'яну а може скосив т

Ти не маєш довкола свічадонька жодного, де б не мала себе чужої. Пошукай собі інших плес, щоб надивитись на себе. Лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання. Свій біг зачавши жартома

(П. Мідянка) Андрій Ворхола русин чи хохол Греко-католик ставленик поп-арту Енді Воргол це джаз і рок-н-ролл Куди до нього віршнику чи барду Конвульсивний і побожний фольк І чілка біла окул

(Гр. Чубай) Зодягнувшись у сни і недобрі повір'я Про око людське відтанцьовуєм ми В закономірних снігах на подвір'ї Танок випадковостей сеї зими І як в трубачів фанатичних музик В

Сутiнковими птахами Поpоcла твоя мила i втpачена назва. Музика ледве заcнiжена За теплими муpами cлiз. Приспів: Тамуючи землю i cвiтло, Погляньмо на поле cpiбне. Теплим небом налите по вiнця

Ті, що забули дорогу в поле, ті співати не вміли, Знали ніч на ім’я, Але ж не кохали нікого. Вони квіти лункі дикими псами цькували, Пам’ять їхня сьогодні озивається пошепки, Пам’ять їхня свой

(Гр. Чубай) Так спроквола надходить Найтемніша на світі ніч І заступає Одним єдине моє вікно І заступає зеленими очима Червону потоптану траву Що здавалась мені Птахом підстреленим А то

(Гр. Чубай) Тихий дощ У долоні прощанням точиться Вже скоро будуть пригорщі повні Очі звірята карі звірята Біжать тебе запам'ятати А пригорщі повняться Пригорщі повняться А дощ сильн

Перший поверх - володіння цапа, Це напів корчма, напів тюрьма, Де жага двоспальна мов канапа, Яма, ярмарка і юрма. Побутове сонне солодійство, Де Охрім, Одарка і окрім них Повсюди дійство, це

(Т. Чубай) Хата моя стоїть на горі Десь високо під небом Люди внизу ходять сумні Але мені до них не треба Хата моя високо Люди від неї далеко Так добре самому під небом Навколо тільки дер

Я піду в далекі гори, на широкі полонини І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви І дізнавсь, де моя мила - карі очі, чорні брови. При

Як я спала на сені, на сені, Як я спала на сені, на сені, Прийшов до мя халенець, Прийшов до мя халенець, Прийшов до мя халенець, халенець. Мало зуби, мало хвіст, мало хвіст, Мало зуби, мало