Тексты песен Мария Бурмака

Woła kraj daleki ciepłem cudzym mnie, Twarz obejme twoją, detkne czoło twe. Gdzieś daleko będziesz liczyć długie dni. Lekko

Приспів: Kto taka jestem? Dodomu sama wracam, Przez noc uciekam, Lecz zima mnie dopędza. Ma droga płynie I ja w ślad za nią plyne Kto tutaj jest, b&#261

Słońce niech wraca przez cien, tylko wolno. Sama powstrzymać go czyż będe zdolna? Приспів: Teraz, więc Między nami noc i ten wysok

Pod okienkiem jawуr pochylony Siedzi na nim ptaszek przymylony Sіuchaj, miіa, jak ten ptaszek spiewa Ze z miіosci nic dobra nie bywa Ze z miіosci, ze z miіosci Nic dobra nie bywa. Czy ta miіosc

Jestem tu, jestem tam, Pośród okien i bram, Pośród niebios i chmor, Pośród rzek, pośród gór... Słonce daj

Sypie snami księzyc między gwiazd, Tóż za tobą już zginąl ślad Zapalniczka światło daje mi Zamiast nocy -

Ani za głosem zaś, ani za wiatrem Znów zabląkałam gdzieś Głos ten zamieszkał na dnie serca mego Z tym wiatrem razem Wiatr w

Za chwile siк skoсczy sen, W њwieczniku juї wуsk zastygnie, Zachowam ogieс ten Ze wzglкdu na sіowo jedyne, Zachowam ogieс ten Ze wzglкdu na sіowo jedyne, Lecz pamiкж nie zdradzi ciк, Lecz pa

За мить закiнчиться сон, Застигне Вiз у Свiчадi, Я збережу вогонь Єдиного слова заради Я збережу вогонь Єдиного слова заради А пам'ять бiжить вiд нас, А пам'ять не знає зради I зупи

І день iде, i два, i вiк, Чий сон я розбудила. Хто був той дивний чоловiк, Якого ти любила А голос осенi ламкий, Як тиша свiтанкова. Вiн просто був один такий Не схожимй нi на кого Той голос

Вона плаче тихо, хоч сльози легкi, Течуть по її щоках. Вона плаче тихо, вона не з тих, Хто плаче у всiх на очах, Вона непомiтно торкає плече, Як серце тобi болить. А раптом колись i душа запече

Ви, що не знаючи мети, спинялись стомленi з дороги??? Лежiть собi - до неба йти ще довго... I ви, що до небес мости своєю окропили кров'ю - простiть ви нам - iдемо, йти ще довго... I

А в Iвана пiд хвiрткою мурована фоса. Прибiгала до Iвана та й Марiчка боса, Прибiгала до Iвана та й Марiчка боса. Та й не вийшов сам Iванко - вийшла його мати - Добрий вечiр, невiсточко, просим

Край далекий кличе i чуже тепло... Обнiму обличчя, втомлене чоло, Будеш ти далеко рахувати днi, Зустрiчати легко, проводжати - нi. Приспів: Ангел-охоронець - не лиши його, Ангел-охоронець

Жовті "коси"-дні цвітуть на мокрих луках, Як за днів дитинства в кучерявій млі, Вилітають ластівками стріли з лука, Білі стріли літ. Оси золотіє в "черках" троянд розквітлих,

Назбираю в гаю запашного зiлля запашного зiлля, вибуялих трав. З ясеня та кленiв назбираю гiлля, лепехи нарвати побiжу на став. Клечанням обставлю, приберу кiмнату - подивiться, мамо, хороше ж

В ярмах туги звiку ставлена, слiзьми-кров'ю препрославлена, буйним полум'ям розкована, здрастуй, воле уготована! Ночi саваном повитая, вся риданнями омитая, розруйнована, розвiяна,

Вiн вночi прилетить на шаленiм конi I в вiкно вiн постука залiзним мечем. Ти останнюю казку докажеш менi I заллєшся плачем. Стане ясно тобi - не спитаєш, як звуть, чом вночi прилетiв i з якої

Вiтер хворий вiє стиха, ледве ходе, ледве диха, щось задумує неначе - враз без голосу заплаче, то в гаю зламає гiлку, стане, виструже сопiлку, i на дудцi тихо грає i прохожим серце крає. То

Вербовая дощечка, дощечка Бiля мого мостечка, мостечка Там стояла Настечка, Настечка Вмивалася не росами, росами, А дрiбними сльозами, сльозами. Коли милий приїде, приїде, Що Насточцi привезе,

Верни до мене пам'яте моя, Нехай на серце ляже ваготою Моя земля з рахманною журбою, Хай сходить спiвом серце солов'я. В гаю нiчному, пам'яте, верни, Із чабрецю, iз лiта, жарото

Хвалилася береза, хвалилася лелю полелю береза - В мене гiлля до корiння, в мене гiлля лелю полелю до корiння. Хвалилася дiвчина, хвалилася лелю полелю дiвчина - В мене коса до пояса, в

- Вороне чорний, ти з якого краю линеш? - Кру, кру, кру... - тихо, я вже знаю... - Вiтре, чому ж ти так сумно-розвiльно виєш? - Шур, шур, шур... тсс - говорити не вiльно... - Рiчка, чом плесо

Слова: Марія Бурмака Музика: Марія Бурмака Em Де ти тепер?.. (4) Em А все-таки щось було - Невимовлене i нiжне - C Повз нас пролетiло, D

За своєю тiнню ранок простягає руки I у вирiй вiдлiтає синiй птах. Ось i дочекалась щастя кольору розлуки, Бiлим променем навздогiн скресає шлях Приспів: Розбуди мене дотиком крила, Полечу з

Накинь на плечi плащ, Надворi дощ iде, Прощаючись не плач Нiколи i нiде. Замолено грiхи, Замовлено таксi, Розходяться шляхи, Прощайся, як усi. Болить - переболить, Пора iти - iди, Проща

Жовтий пiсок не посiю на бiлому каменi, рано не встану сльозами його поливать. Осiнь прийшла i шепоче за вiтром щодня менi - вiн не вернувся, не треба, не треба чекать. Жовтий пiсок не сходжати

Анi за голосом, анi за вiтром я заблукала знов... Голос у серцi живе непомiтно, вiтер - так само... Вiтер заварений липовим чаєм, Голос п'янить вином... Я за тобою, напевно, скучаю... Хай

Йшла Маруся довгим польом, йшла Маруся довгим польом, Iванко йшов сивим коньом. Серед поля зеленого, серед поля зеленого зустрiла Iванка свого. Йван Марусi поклонився, Йван Марусi поклонив

Козак вiд'їжджає, дiвчинонька плаче - куди їдеш, козаче? Козаче-соколю, вiзьми мене iз собою на Вкраїну далеку, козаче-соколю, вiзьми мене iз собою на Вкраїну далеку. - Дiвчинонько мила,

Коли б ми плакати могли, Які б річки з очей незрячих, Які б річки із сліз гарячих По Україні б потекли! Коли би б ми плакати могли. Коли б ми вірити могли Які б ми витерпіли муки, Яку б вагу в

Коли, коли, коли Сонко ще був маленький, колисала колисоньку Дрiмота-ненька. Тепер, тепер вже сам Сонко тебе колише, тепер, тепер в твоє личко сон-зiллям дише. Коли, коли, будеш, синку,

Сипле снами нiч iз рукавiв, За тобою - нема слiдiв, Запальничка - замiсть мiсяця, Замiсть нiчки - молитва ця... Не плач - твої усi свiти, не плач - лети... Не плач - лiтати вмiєш ти , не плач

Летять галочки ряд по рiдочку, а зозуля та й попередочку. Усi галочки та й по лужку сiли, а зозуля на калинi. Усi галочки тай защебетали, а зозуля закувала... Ой йдуть дружечки ряд по рiд

Краплi на пiсок, краплi на пiсок, Слiду не знайти, не згубити крок, Про одне я їх подумки молю, Досi ще люблю... Краплями дощi на зелений лист, Тiльки про одне, тiльки озовись... Краплями дощi,

Розбиває мур свiтло лiхтаря, Осiнь пiдiйшла до порога Де ти є тепер, у яких краях, Може збився з дороги Приспів: Нiч минає, тануть мрiї, Лишається надiя Загубився лист, що менi ти писав I

Луговая зозуленька рано, рано, луговая зозуленька тай ранесенько Усi луги облiтала рано, рано, усi луги облiтала тай ранесенько, А в одному не бувала рано, рано, а в одному не бувала

Мiсто ангелiв i дощiв, На казковi малюнки схоже, Тiльки ангелiв - нi душi, А лиш просто так - перехожi. Мiсто, що не чуже менi, Золоте павутиння вулиць, Все, здається, давно заснуло, Окрiм свi

Мiсяцю рогоженьку, свiти нам дороженьку, щоби ми не заблудили i Марусi не згубили. Чи то ваша дiвонька насiяла квiточок? Була б цвiту назбирала собi на вiночок. Косив наш Iванечко срiбно

В путь нiчого збирати не буду - є тютюн i книжки й сухарi. Десь пiду я спокiйно мiж люди, поклонюся вечiрнiй зорi. Так ходили, мабуть, святогори, де земля, як волошковий клин. Так пiду я в по

Марiєчко, панi, ходiмо з нами, ходiмо з нами та й колядувати. Святий Вечiр, добрий вечiр. Нiколи ж менi, мої подружечки, та приїхав мiй братик iз полку. Святий Вечiр, добрий вечiр. I привiз

Хитнулася в туманi далечiнь Слiди, що перед нами, встали пилом Тут не було нiкого, тiльки тiнь Дорогу нам iмлою заступила. Де безпритульнi заблукали почуття, Заплутанi у срiбне павутиння, Нiкол

Хитнулася в тумані далечінь Сліди, що перед нами, стали пилом Тут не було нікого - тільки тінь Дорогу нам імлою заступила. Ми там, де наші заблукали почуття, Немовби розбивають павутиння, Нік

На вгородi верба рясна, на вгородi верба рясна, там стояла дiвка красна. Вона красна, ще й вродлива, вона красна, ще й вродлива, в неї доля нещаслива. В неї доля нещаслива, в неї доля неща

Знову небо через край... Знову вiтер догора... Знову без адрес i назв Вiднаходить вiн нас... Знову все втрачає сенс, Знову вихором несе, Знову, знову хочу так Залишитися там... На пiвдоро

І коли залишилася зовсім сама, І коли вже здається — світла нема, Коли небо твоє на колір чужим стає, Ти б виводила лінії знов на руці, Впізнавала б надію в кожнім лиці, Малювала б на склі

Що ж ти стоїш - iди, Не зупиняйся, я тебе не тримаю Сутiнкiв срiбний дим, що десь заблукав, Я тобi навздогiн вiдпускаю. Приспів: Тiльки погляд твiй у моїх очах Залишився, тiльки подих твiй П

Не поспiшай, душа моя, черствiти, вiд болю та злоби не кам'янiй. Горить земля i витоптано квiти, та корiнцi залишилися в нiй. Не може бути, щоб усе до цурки, щось в глибинi зостанеться, л

Некопані криниці сліпі такі ж, як ці В які набилось сміття, потмарення старе, А ти малюєш казку на ветхому яйці І віриш, що ніколи та казка не помре. Сліпі криниці-люди блукають у пітьмі А чор

Ой, не квiтни, весно! Мiй народ в кайданах, мiй народ в задумi, очi його в сумi, серце його в ранах, а життя в туманах... Ой, не квiтни, весно, пишними квiтками, бо народ мiй встане, розiр

Ой поїхав в Московщину козак молоденький - горiхове сiделечко i конь вороненький, горiхове сiделечко i конь вороненький. Ой поїхав в Московщину да там i загинув, свою рiдну Україну навiки

Ой повiшу колисочку в саду на сливочку, буде Господь колисати мою дитиночку. Буде Господь колисати, ангели спiвати, буде моя дитиночка в колисочцi спати. Ой повiшу колисочку в саду на сл

Ой у полi при дорозi щедрий вечiр, добрий вечiр, там Василько сiно косить щедрий вечiр, добрий вечiр. Сiно косить, коню носить, щедрий вечiр, добрий вечiр, коню носить, коня просить щедрий в

Ой, чия то рута-м'ята за водою, за водою, що поросла бiлим зiллям з лободою, з лободою? Ой, чого ж ти, да Мар'єчко не полола, не полола? Чи ти ж свої бiлi ручки поколола, поколола?

У лiску, лiску тай на морiжку Рай-Рождество. Там Ганнуся волики пасе. Рай-Рождество. Прийшло до неї три пахоляди. Рай-Рождество. Одному коня та й завернула. Рай-Рождество. Другому

Ой, вербо, вербо, де ти росла, що твоє листячко вода знесла? Ой, знесла, знесла тиха вода, а я молода, як ягода. А я молода, як ягода, не iду замiж за рiк, за два. А iду замiж аж п'я

Ой, гай, мати, ой, гай, мати, ой, гай зелененький уїжджає з України козак молоденький. Вiд'їжджавши, шапку знявши, низенько вклонився,- ой, прощайте, слобожани, може з ким сварився.

Ти любиш цю землю зiгрiту I сонце, що тихо встає. Обличчя пiвденного вiтру Так схоже менi на твоє. В якому, не знаю, столiттi Був завжди, був скрiзь i нiде, Пiвденного вiтру обличчя Крiзь нiч

Пiд облачком явiр похилений, Сидить на нiм пташок примилений, Слухай, мила, як той пташок спiва, Же з любовi нiч добра не бива, Же з любовi, же з любовi Нiч добра не бива. Ци ти, любо, є од Б

На Аскольдовiй Могилi поховали їх - тридцять мучнiв-українцiв славних молодих. На Аскольдовiй Могилi український цвiт, по кривавiй по дорозi нам іти у свiт. На кого посмiла знятись зрадницька р

Пробудiться, орли сизi, козаки лихiї, розбудiть навкруги себе степовi стихiї! Розбудiть навкруги себе степовi стихiї! Пробудiться, орли сизi, славнi козаченьки, завернiть колишню славу Укр

Ранньою зорею козаки ставали, зброю готували, коней осiдлали. Коники заграли, козаки майнули, а за козаками радощi минули. Де ж вона, та стежка, що до хати Йвася вiд мого садочка весело тяглас

Гой да на прийомi галки в'ю... ой галки в'ються, а в дiвчи... Ой, а в дiвчини гой да сльози ллються. Гой да ти дiвчино, моє се... ой моє серце, сховай ме... Ой, сховай мене ой д

Розлюби мене, позабудь мене, Добрим iменем не згадай мене, I, щоб юнi лiта не поранити, Цi слова мої вивiй з пам'ятi У твоїх свiтах - трави росянi, Не менi збирать їхнє золото. Над моїм

Світ поділено навпіл, на дві половини, Що придумано нами – не знати повинна, Очі кольору неба, що кольору ночі, Я забути не можу, забути не хочу... Приспів: Я можу розбити скло, Я можу лишити

Снiг в гаю, але весною розiв'ється гай. Може, долею ясною зацвiте мiй край. В небi мла, а сонце гляне - мла розтане вмить. Може, мiй народ повстане, морем зашумить. Сон, але всю землю

Сонце на обрiї, ранок встає. Браття, вставайте, сонце стрiвайте! Ранок встає... Сестри, збирайте, зносьте квiтки. Будем спiвати, сонце квiтчати! Зносьте квiтки... Браття, бандури й кобзи бе

Я - де тихо і дощ, серед вулиць і площ, Серед неба і зір, серед рік, серед гір ... Я - де втомлений шлях, де вертається птах Із чужих берегів на дороги свої ... Приспів: Сонцем, небом,

В темну чорну нiч вiяли вiтри, в небi зiр не лiч, мерехтить лиш три... Три самотнi зорi, наче сльози три, наче перли в морi... Вiяли вiтри... Чорна плахта ночi навкруги шатром. Чи то б

Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дiвка косу чеше. Вона чеше та й на Дунай несе. - Пливи, косо, тихо за водою, пливи, косо, тихо за водою, а я пiду услiд за тобою. Нема краю тихому Дун

Слова: Марія Бурмака Музика: Марія Бурмака Тихо цокає годинник, мiж минулим i майбутнiм на межi На шляху моїм порожнiм Випадковi подорожнi двi душi Хай дитинство вже далеко,

Ой тяжкая, ой тяжкая домовина, а червоная китайка, мов калина... А червоная китайка - Україна... Ой тяжкая, ой тяжкая домовина... Лиш вишневий цвiт шляхи курнi вкриває й рушники в пiвнях черво

Бiлем полем свiтлий снiг Стелиться менi до нiг, Щоб у спогади минулi Не знайшла уже дорiг. Приспів: Знає лиш додому шлях Перелiтний бiлий птах, Iз забутими казками Ходить сон у головах.

Забудьте в серцi горе чорне, берiть до рук весiльнi квiти. Хай радiсть душу вам огорне. Христос родився, гей, славiте! Христос родився - чуєш, брате, замучений в ярмi при плузi. Недармо ти в

Хто так тихо прийшов невiдомий, оповитий серпанком утоми, коли мiсто мовчало ночами, коли мiсто мовчало ночами... Зашептали розлогi свiтання, i шептала-пливла до свiтання зачарована хвиля гiл

Музика: Марія Бурмака Хто я такa є, що йду додому сама, У нiч тiкаю - наздоганяє зима, Пливе дорога - i я за нею пливу, Хто є тут - будь зi мною. Було помiтно - хтось загляда

Хтось з дитям удвох бродить рiздвяним садком, каже дитятко - я Бог, трусить снiжком. Кутає їх благодать у найтихiшiм з садiв, пiр'ям холодним риплять бiлi гусятка слiдiв. Старший впе

Хтось близький-близький приснився Хтось приходив уночі, Хтось ридав і тихо бився На моїм плечі. Не згадаю слів тремтячих, Хоч їх жар пече, І в сльозах його гарячих Все моє плече... Хто ж

Як заповільнене кіно Стихають тіні за вікном І запах кави з молоком... Світанок у моїй руці В тумані, наче в молоці, Лиш ти і я на світі цим. Якби не знати взагалі, Що відбувається, к

Говорила собі: "ніколи", Перекреслювала колишнє, Та вертаються, видно, знову Почуття нереально ніжні. Приспів: Чому мене знаходиш знов, Одна лише моя любов... За собою закрила пр

1. Чорнi черешнi при бiлiй хатi, Ходи дiвчино черешнi рвати Черешнi рвати, черешнi їсти, Скажи дiвчино, де маю сiсти... Черешнi рвати, черешнi їсти, Скажи дiвчино, де маю сiсти... Чер

Чуєш, зiбралися знов, тобi вiстi несем ми сьогоднi - завтра в нас свято велике, завтра в нас день Великоднiй. Завтра твiй степ буде вдягнено в срiбнi весiльнi обнови: вчора над ним над усiм на

Ще в полон не брали тодi. Прилiпили його до стовпа... На землi, вiд кровi рудiй, кривава ропа... А вiн був молодий такий, цiлував, мабуть, гаряче... Довго-довго йому круки випивали свiтло з

Слова: О.Пахльовська Музика: Марія Бурмака Я люблю твої кроки у тихих садах Де троянди густi, мов туман бiля вiкон Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах I неторканий смуток од

Найменший слiд - вiд доторку губами, На серцi вiн сльозою вiдболить, Цей кольоровий свiт збережений мiж нами - Лише прозора мить. Я сама, забула тебе, i очi твої, i руки твої... Я сама - що б

Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь Бо профiль вiтру вранiшньго строїть, Твiй корабель у гаванi стоїть Гoтовий до дороги. А берег знов пустельний i нiчий, А чорна буря розпустила крила. Але я с