Тексты песен Замкова Тінь

Запалившись полум’ям, безтямно й пристрасно Прошиваю перлами північ тихую. Я - убитий олень. Я вже не дихаю, Твоїм поглядом вражений, мов стрілою бистрою. Ти - терпка спокуса опівнічних ловів.

Засвіти мені свічку, вечоре, Я здіймаю корону з тімені. Хай це стане моєю втечею По той бік мого княжого імені. Я скидаю свій плащ із рамена, Полишаю хоругву з левами. Моє серце не стало каме

Позаду довгі перейдені милі - Ми не долали ще стільки зроду - Але хіба хто шукав ідилії В Тобі присвяченому поході? Три сотні днів, мов три сотні круків, - Де ж то настачити стріл на кожного?

Самотньо у замку сьогодні, Панна ходить одна По темній смужці безодні, Печальна і сумна. А темні величні брили Стін замкових, океан Зливаються з її тілом, Вплітаються в її стан. У пошуку

Удар по струнах, мій любий скальде, Співай про вічність на тому боці, - Сьогодні лезо пройшло між пальців У мого янгола-охоронця. Хрест не вберіг мене в цім двобої, Долоня схибила в свому русі

Ця осінь - мов застояна вода, Це гілля - обважніле і безлисте. І дні ковтає мовчазна сльота, І дні - немов розірване намисто. Дощі, і сніг, і мжичка, і дощі, І бій копит, застиглий у повітрі,

По краплі із кубка - у кров, у кров, І знову копита стугонять у скронях… А ти вже усіх ворогів зборов, І у двір переможно влітають коні. І ось я - побіля твого сідла Уже подаю із водою дзбанок

Прийшли юрбою чорно і знесилено, Розбили військо стрілами із луків, І брама, ніби раною, розхилено Засяяла від крові і розпуки. У спину їм сурма хрещата дихала, Долоні в меч впивалися нестямно

Осідлаю крилатий вітер, Гострі шпори вжену у боки, - І стерня не така вже збита, І туман не такий глибокий. Доки кров не стоїть у віччю, Доки бій не гримить у вухах, Хочу втомленим передплічч