Тексты песен Назарій Яремчук

Мені здавалося, як лілії зривав, Що тих квіток у нас немало. Я їх коханій дарував, Я їх коханій дарував, Мене кохана цілувала. А білі квіти юнаки несли в човни, А білі квіти рвали всюди... І

Тече вода, тече бистра, а куди - не знає, Поміж гори в світ широкий, тече, не вертає. Ми зайдемо в чисту воду біля водограю І попросим його щиро - хай він нам зіграє… Приспів: Ой водо-водограй,

Там, де зустрів тебе, там шумить і нині Гай, зелений гай Там полюбив, як я, твої очі сині Гай, зелений гай Там полюбив, як я, твій веселий голос Гай, зелений гай Там ти сказала: "Що ж буде з нами

Є і нам про що згадати… Пісне, душу возвелич Ой була в нас ненька мати - Запорозька славна Січ. Приспів: Гей, ви, козаченьки, - вітер в чистім полі, Научіть нащадків так любити волю. Гей, ви

Знову в ночі безсонні Пригадалось мені Сяйво ягід червоних Серед білих снігів. Той вогонь при долині Моє серце зігрів. Знов горить горобина На високій горі! Приспів: Ще там, в заметеній до

Бери мене, сивий орле, на широкі крила, Занеси мене у гори, де сумує мила. Де срібляться рідні звори і зоріють ранки, Занеси мене у гори, в гори до горянки. Приспів: Поміж буки, поміж граби Че

У білої заздрості - біла печаль, У чорної - чорний весь світ. У білої заздрості - щирість в очах, У чорної - схована злість. У білої заздрості - друзі і день, У чорної - зрада і ніч. У білої за

Вже відгоріли айстри у саду, Кленове листя золотом облито. А я іду по стежечці іду, Яку стоптало наше спільне літо. Я знаю ти не вернешся уже, Бо наші долі ніби розкололись, Але для чого пам’

Там, де наче мрія світ зоря зійшла, Квітка-розмарія в горах зацвіла. Ой зацвіла, ой зацвіла... Приспів: Я на ті крутогори прокладу стежечку-плай. Засвітай мені зоре, засвітай. Диво-цвіт розма

Ніч над Карпатами темно-крилатими Шовками тихо зліта. Серце залюблене, в мріях загублене, Жде чогось, кличе й пита: Приспів: Чому, коли заснули сині гори, Якось не до сну мені? Чому, коли на

Давно і давно попрощалася мати Із сином, що вже не вернувся назад. А синові пахнув барвінок хрещатий і снилися очі в сльозинках. Розстлались шляхи так далеко, За гори, за води, за неба блакить

Лиш для тебе, лиш для тебе Посміхаються гаї. Лиш для тебе, лиш для тебе В них чаклують солов’ї. Лиш для тебе, лиш для тебе Вийшов вечір у поля. Лиш для тебе, лиш для тебе Грає річки течія.

Лукава імла навкруг розлила росини і зірки. Квітки для прощань, квітки для стрічань згасили пелюстки. Лиш тількі одні вогні чарівні між нами ще не сплять. Бо схожі вони на нашу любов - так юно вон

Юність смерек, мов незрівнянний світ краси, Черемош хвилями пісню награє. Ватри горять на полонині, ніби цвіт, Мрія і радість і щастя в них моє. Приспів: А сонце кругом, Далеко лине пісня пон

Залишивши домівки колиску, Ухопившись за сонячну мить, Над землею осінньою низько Лебедина вервечка летить. А в останній політ закликає, Затиха на долівці сирій. Навздогін даленіючій зграї Рве

Зберу музик, зберу вогнистих І хай мелодію ведуть. Що б ожила природи пісня, Але таких я не знайду. Дарують мрії простір й волю І гріють душу молоду Та первозданную свободу Лише в природі я зн

До тебе йду, закоханий в красу, Іду, як олень до потоку. Боготворю, як ранок світ-росу, Тебе блакитнооку. До тебе йду, любові не таю, Щодня шукаю переброду. Тебе, вродливу писанку мою, Я пізн

Дивна лінія брови, Губ ласкава лінія, І сама поміж трави, Як озерна лілія. Світить зваба в тих очах Зіркою провісною. І біжить кудись дівча, Щоб зробитись піснею. Приспів: Полісяночко, пол

В терновому вінку мелодій Навіщо йдеш у небеса, На кого кидаєш, на кого Весняний наш пісенний сад? Заплаче мати в дикій тузі, І сивим левом стане Львів, На кого кидаєш ти друзів, І ворогів, і

Може в житті хтось принаду підкине У чарівничих, звабливих очах. Тільки родина, як зірка єдина, Твій порятунок - надійний причал. Ні, не шукай в своїм серці причину, Якщо зневіра тебе обпече… Т

В царстві бездушному, в мороці ночі, Де безнадія розвісила гасла. Знала душа, що не бачили очі, Свічка не згасла, свічка незгасла. Жах перетворював серце на камінь, Попіл минулого вітер розвія

Наснились мальви, рута-м’ята I скрип криничний журавля, I смерекова отча хата, Яку давно покинув я. Наснився сад в веснянiм цвiтi, Струнка смерiчка край ворiт, I найрiднiша в цiлiм свiтi Матус

Я згадую той край, де синій небокрай. Де у вечірній імлі в даль пливуть кораблі. Там хвиля в скелю б’є, там вітер гнізда в’є. Там я зустрів навесні, як в примарному сні, Твої очі... Приспів:

Був зорепад І зелен сад, І ми були у парі. Потім саду Без тебе йду, Коли горять стожари Гей, ви, стожари, Мені насняться ваші чари, Так хочу стріти Кохання наяву. Так чом, стожари, Ви знов заходите за

Усміхнися мені, Хай розвіються наші печалі. Усміхнися мені, Хай не з’єднує брови жура. І побачу в очах Чебрецями заквітчані далі І веселку живу, Що п’є воду із плеса Дніпра. Часто погляд ні

Ти признайся мені, Звідки в тебе ті чари, Я без тебе всі дні У полоні печалі. Може, десь у лісах Ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла І мене зчарувала? Приспів: Червону руту Не шукай

Що було, то було, сподіватися марно, Але знову над містом блакитні дими. І заходжу я знов до старої кав’ярні, Де зустрілися ми, де зустрілися ми. У кав’ярні сховатися можна, здається, Від несп

Рідна мамо, добра ти моя ненько Мамо, мамо вишенько біленька Чуєш, мамо, горлиця мені знову Нагадала давню пісню колискову. Мамо, мамо горлиця як ти сива Проліта крізь літа давнім спомином щасли