Тексты песен Полинове Поле

Із темноти нічного жаху, Із поміжзоряного шляху З безодні проклятих світів До мене ангел прилетів. Його тендітні білі крила Пилюка зоряна покрила Прозорий одяг потемнів А на руках - сліди во

Давай підемо в темряву, Не будем повертатись, Дорога така довга, Що можна не прощатись. Обличчям ляжем в жар І згоримо без диму Заграла десь сопілка Прадавню пісню дивну. Прадавню пісню д

Де ліси старі стоять Де панує морок Там живе душа моя У високих горах. Зорі падають з небес В полинове море Полем стелиться туман З місяцем говорить. Вітер з півночі летить Тишу розвіває

Шепіт листя на деревах, Тихий сум лісів високих, Ти пішов від світу смутку, Від людей, таких жорстоких. Між лісів гробниця древня, Безнадія там живе, Посміхається і кличе В нікуди давно тебе

Ти ідеш, блукаєш По сирій землі Ти когось шукаєш В сірій далині Раниш босі ноги Об суху стерну А навколо - поле Гіркого полину. Ти біжиш тим полем, Падаєш без сил Змахуєш до неба Залишкам

Ідучи вночі, натрапив я на світло, Поміж дерев вогонь горів, У певний час сюди злітались тіні На темний шабаш між лісів. Вони бездумно танцювали У світлі теплого вогню, Пісні про ніч собі спі

Бачиш тіні птахів на деревах, Слід вогню на кривавих руках, І як Ніч між будинків танцює У небачених досі містах. Чи ти чуєш, вночі за шибками Тихо плачуть осінні дощі? І той звук, як під нат

За туманом не видно неба, За туманом не видно зір, За туманом немає сенсу, За туманом час стоїть. Туман, туман... За туманом кряче ворон, За туманом кричать сичі, За туманом дитина плаче, З

В сяйві темряви дорога З вічності в нікуди, Проклинала їх земля, Не приймали люди. Загубилися дві краплі В солоному морі, Заблудилися у небі Чисті душі - зорі. Серце кригою дзвенить, Ска

Чорна рілля ізорана, гей, гей, Чорна рілля ізорана, Ще й трупами засіяна, гей, гей. Білим тілом зволочена, гей, гей, Білим тілом зволочена, Ще й кровію сполочена, гей, гей. Летить ворон з ч

Вдарив дзвін Людям на сполох І впав на землю Непроглядний морок Сорок днів Вже минуло Але пам’ять жива Ми не забули. Вітер з гір Знов приніс тривогу І покликав нас всіх У дорогу Підуть