Текст песни Павло Зібров - Холодний Вітер

Холодний вітер котить долю, як пір’їну,
Через епохи, і кордони, і моря.
І вже далеко, так далеко Україна,
Моя одвічна недосягнена зоря.
І вже далеко, так далеко Україна,
Моя одвічна недосягнена зоря.

Приспів:
Я вже ніколи повернутися не зможу
Источник https://alllyr.ru/song58222
Украй батьківський, де калина й солов’ї.
Я тільки ввечері на зорях поворожу,
І тільки вранці сльози висохнуть мої.

Тут є усе, чого душа лише бажає,
І лиш самій душі не можу дати лад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жоден з них не повернувся ще назад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жоден з них не повернувся ще назад.
Приспів:
Я поважаю і Нью-Йорк і Кароліну,
Вже тут онуки мені щастя принесли.
Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,
А потім хай би і на цвинтар віднесли.
Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,
А потім хай би і на цвинтар віднесли.

Приспів

0 из 5 Оценок: 0.